Офіційне інтернет-представництво Президента України.
Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»
Харків. День пам`яті жертв Голодомору
Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»
Звернення Президента України В.А.Ющенка
|
Свідчення. Очевидці
Страшно згадувати про те, що відбувалося у нашому селі у 1932-33 рр. Бо починаючі із 1930 р., як почали записуватися у кол. господарства спершу відібрали у людей зерно. Як не стало у людей зерна, відібрали реманент та худобу. І почалися страшні дні. У кого великі сім`ї, тому горе у першу чергу. Жили на нашому кутку сім`я Додиван.
Складалася вона із 16 -ти чоловік - за столом не вміщалися. Їх під час колективізації, мабуть, за те, що не хотіли писатися в колгосп, вигнали з хати. Так і пропала вся сім`я. А на краю села жила сім`я Чорняк, мати років 60 зі своїм сином. Так він доголодувався до того, що задушив матір і пробував її їсти. Але не “пішло” материне м`ясо в горло. Облишив і відволік труп у порожній погріб. Легше було тим, у кого вдома корівка зосталась. Старшенькі діти пасли корів та й самі “паслися”, вхід йшла цвіріпа, молочай, грицики, козельки. В однієї жінки було 8-ро дітей; чоловік помер ще в 1929 р.
Всю зиму вони їли борщ з квашених буряків, забілений молоком. І тоді вирішили 2-м меншим не давати нічого їсти ( може Господь швидше “прийме”, щоб старшеньким більше було їсти). Загнали їх на піч і кажуть: “Сидіть і не писніть поки піч тепла, а то виженемо на мороз. Он, Додиван Петро відвіз своїх двох і бросив десь на станції. Так що сидіть і не писніть, а то вас Господь накаже, посадить на гарячу сковороду.” Діти плакали потихеньку, щоб ніхто не чув, та не злазили з печі. Сусід випадково довідався про це, та потроху підтримував дітей…
Карацюба Єфросинія Василівна, 1927 р.н., уродж. села Новий Бурлук Печенізького району Харківської області
Печенізький район
| |
| Кучугура (Онищенко) Ганна Тимофіївна, 1920 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області | В нашій сім’ї померли двоє моїх братів: Тимофій – 1916 р. н. Та Кирило – 1912 р. н. Пухлі від голоду, вони вирішили йти на заробітки в радгосп ім. Постишева (пізніше “Борівський”), де робітників організовано годували. Але сил для того, щоб дійти до Борівського, у хлопців не вистачило, вони померли серед поля... | | Левченко Сергій Васильович, 1916 р.н., уродж. села Жигайлівка Тростянецького району Сумської (колишньої Харківської) області | …У 20-х числах лютого 1933 р. я написав листа Й.В. Сталіну. Зміст його був таким:
«Дорогий наш батьку і вчителю Й.В.Сталіне, здрастуйте! Пише до Вас учень 7-го класу Жигайлівської НСШ Левченко Сергій Васильович. Пробачте, дорогий, за турботу, адже Ви весь час зайняті. Але прошу виділити 1-2 хвилини такого дорогоцінного часу на читання цього листа й ухвалити відповідне рішення... | | Ликова Надія Тимофіївна, 1927 р. н. | Наш дід був бідняк, але в колгосп довго не вступав. І в 1932-1933 рр наша сім”я ледве вижила, бо мій батько працював на будівництві у м. Харкові. І наша сім'я переїхала у м. Харків на початку 1933 р., а потім ми після голоду повернулися додому. Багатьох своїх подруг і друзів я в живих не побачила... | | Лисяк Катерина Романівна | Пам’ятаю, що був Голодомор у 1932-1933 роках. Причиною голоду був неврожай, засуха, а жалюгідний урожай забирала влада. Урожай, що був вирощений в полі, чи на огородах відбирали активісти влади. Чи були винагороди за донесення на сусіда не знає. До помешкань людей приходили група людей і шукали зерно в хаті, на городі,в підвалі, сараї, горищі, навіть в ліжках дітей... | | Лісова Зінаїда Омелянівна, 1927 р. н. | Батько був ковалем, мати – домогосподаркою. Брат Григорій в час Голодомору 1932-1933 рр. працював вчителем, сестра Галина, що теж закінчила Вовчанський педтехнікум була послана вчителем в село. Мені було 5-6 років, тому на більшість запитань відповісти не можу. Батько працював в Харкові на заводі “Серп і молот”... | | Лук’янова Анастасія Іванівна 1905 р. н. | На той час я була одружена та мала 2 діток: трирічну дівчинку та хлопчика двох років. Чоловік працював ремонтником у м. Харків, а в – в колгоспі. Як став колгосп відібрали майже всю землю, коня та комору зерна. Деяким сім’ям не було де навіть цибулю посадити. Діти були худенькі та дуже голодні... | | Луценко Мотрена, 1929 р. н. | В ті роки це був штучний голод. В сім'ї було 5 дітей, батько – лісник. Їсти нічого було. Харчувалися – жолуді, бурячки, листя. Була корова і цим рятувалися, пасіка(мед), терен, кислиці. Біля поля бачили мертвих людей. Де ховали – невідомо, вивозили машиною невідомо куди. З розповідей матері – випадки людоїдства були... | | Максутова Євдокія Григорівна, 1931 р.н. | Батька не пам’ятаю, мати працювала в колгоспі. В сім’ї було троє дітей. Я не мала змоги навчатися, тому, що думала про те, де знайти їжу. Виходили з братами у поле і шукали картопельку, яка де-не-де залишилась у землі. Відчуття голоду не залишало, весь час думалося лише про хліб. Це відчуття добре пам’ятається мені і сьогодні... | | Мартинюк Ганна Петрівна, 1910 р. н., уродж. села Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області | В 1933 році своїми очима бачила велику кількість трупів своїх земляків, що лежали в ті дні на порослих бур’янами вулицях та городах. Моя сусідка Меланія Кріпак, жінка середніх років, померла прямо на порозі власної хати з пучком трави в руках, якою вона прагнула вгамувати голод. А інша жителька села з’їла власну дванадцятирічну доньку... | | Марюхна Олександра Іванівна (дівоче прізвище - Підгірна), 1924 р.н., уродж. селища Нова Водолага Харківської області | Мій дід по матері, Яків Пилипович Борисенко, був справжнім господарем: мав власного млина, домашню худобу, добрий шмат землі. Робітників не наймав. Велика родина скрізь встигала дати лад сама. З поваги до Борисенків люди нарекли куток, в якому вони проживали, Борисами.
У старого Борисенка підростала донька Лізка, яку примітив парубок із сусідньої Шпаківки... |
|
Документальний фільм «Жорна».
У Запоріжжі знову повісили Сталіна
Події
|
