укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Поховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:
 
- Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках. Їх забирали із спорожнілих хат, привозили сюди і вкидали у спільну яму.

Минув час, я перебралася в інше село і про могилу забула. Однак 1999 р., приїхавши на похорон сестри, випадково потрапила до того місця на кладовищі, яке більш як сорок років тому показувала мама. Мені відкрилося жахливе видовище - замість могили зяяла яма, що мала глибину метрів п’ять.

Розхвилювавшись, я пішла до сільради і попрохала нагорнути на місці поховання хоча б пагорбок. Але голова сільради відповів, що на це в бюджеті немає коштів.

Мені нічого не залишалося, як найняти людину і нагорнути пагорбок за власний кошт. Тоді ж, опитавши стариків, я склала список мучеників, похованих у тій занедбаній могилі. Їх набралося 40 чоловік.

Не маючи змоги добратися до районного центру, попрохала односельця П.К. Осового звернутися до керівників районної влади з вимогою про впорядкування зазначеного поховання. Павло Кузьмич добився, щоб на забутій могилі поставили хрест.

Розпитуючи старих людей про ті давні події, від Оклей Єфросинії Єгорівни (вона 1906 р.н.) дізналася, що на початку 30-х років у Нижньому Бишкині налічувалося близько 700 дворів, а після 1933 - лишилося тільки 300.

Інший житель села, Оклей Андрій Платонович (1922 р.н.), розповідав, що могила, яку мені довелося впорядковувати, була відкрита восени 1932 р., а закрита - навесні 1933-го.
Живучи недалеко від кладовища, А.П. Оклей якось проходив повз ту страшну могилу і бачив чоловіка, що її закидав. Наступного дня біля місця поховання вже нікого не було, бо гробокопач і сам опинився серед трупів людей, померлих від голоду. Хто ще мав сили, то ховав своїх родичів у дворах, по садках.

Моя мама, щоб урятуватися від голоду, їздила роздобувати продукти в Росію. Як вона умудрялась це робити, не знаю, адже розповідала, що російський кордон для українців був закритим.

Якось разом із мамою вирушила в дорогу й сусідка. Однак за те, що у жінки не було квитка, нещасну викинули з поїзда на повному ходу.

Сирітські притулки були переповнені. В одному з них, що знаходився в Полтаві, провели кілька років свого дитинства мій чоловік та його сестра. Слухати їх спогади дуже тяжко.

Я сама в 1934 році ходила до хлібного магазину в Харкові просити милостиню. Щоб отримати заповітні півбуханки немічні люди вистоювали тоді чергу, розтягнуту на два кілометри. Ночувала я разом з іншими дітьми-жебраками у трубах міських комунікацій. Дехто у тих трубах знаходив вічний спочинок.

Голодомор у нашому селі, яке було за 50 км від Харкова та за 12 км від найближчої залізничної станції Занки, почався з утворення комсомольських осередків та комуністичних організацій. Складалися вони з наших селян, а старші в цих організаціях - призначалися з району.

Активісти ходили від хати до хати із залізними палками й відбирали в людей усе їстівне. Було таке, що батьки втікали, покидаючи в хатах своїх маленьких дітей, а ті, конаючи з голоду, об’їдали м’ясо на власних пальчиках.

Мама пригадувала, що коли в нашу хату завітали незвані гості, щоб востаннє підмести з горища залишки харчових припасів, вона плакала і благала зглянутись, адже мала на руках чотирьох малих дітей.

-         Якщо пожаліємо, то опинимось на твоєму місці. А нам теж жити хочеться, - була їй відповідь.
 
Мешканців нашого села, які вціліли після катівні 1932-1933 рр., насильно гнали на польові роботи в колгосп, змушую чи навіть ночувати в полі під відкритим небом. І це в той час, як удома багатьох чекали голодні діти.

Подаю список похованих у братській могилі, яка була відкрита восени 1932 р., а закрита в грудні 1933 р., на кладовищі села Черкаський Бишкин. Очевидцями цього були жительки села Оклей Єфросинія Єгорівна та Харченко Марія Тихонівна (список складений зі слів).

Оклей Степан Гнатович, 1864 р.н.
Оклей Мотря Савівна, 1867 р.н.
Оклей Омелян Степанович, 1897 р.н.
Оклей Марія Степанівна, 1916 р.н.
Оклей Євдокія Омелянівна, 1926 р.н.
Оклей Дмитро Омелянович, 1929 р.н.
Оклей Марія Йосипівна, 1900 р.н.
Оклей Онисія Іванівна, 1925 р.н.
Оклей Ганна Іванівна, 1928 р.н.
Оклей Віра Іванівна, 1930 р.н.
Тимченко Петро Юхимович, 1866 р.н.
Тимченко Марія Петрівна, 1870 р.н.
Тимченко Іван Петрович, 1910 р.н.
Мироненко Єгор Петрович, 1920 р.н.
Мироненко Ганна Петрівна, 1916 р.н.
Дудка Яків Єлисейович, 1876 р.н.
Дудка Марія Іванівна, 1880 р.н.
Губенко Прокіп Іванович, 1881 р.н.
Губенко Софія Петрівна, 1890 р.н.
Тимченко Іван Михайлович, 1870 р.н.
Майборода Степан Омелянович, 1918 р.н.
Гусак Фанасій Фанасійович, 1913 р.н.
Гусак Фанасій Іванович, 1864 р.н.
Гусак Мотрона Степанівна, 1866 р.н.
Лагінов Порфирій Іванович, 1870 р.н.
Лагінова Марія Єгорівна, 1876 р.н.
Олефір Павло Кузьмич, 1918 р.н.
Тимченко Яків Михайлович, 1922 р.н.
Калашник Тихін Єгорович, 1876 р.н.
Калашник Іван Федорович, 1864 р.н.
Сердюк Ілля Фанасійович, 1864 р.н.
Сердюк Марфа Іванівна, 1874 р.н.
Мироненко Іван Назарович, 1870 р.н.
Мироненко Зінаїда Йосипівна, 1916 р.н.
Сердюк Іван Федорович, 1930 р.н.
Димко Варвара Йосипівна, 1916 р.н.
Матющенко Іван Іванович, 1900 р.н.
Матющенко Мотря Йосипівна, 1907 р.н.
Крейдун Кузьма Іванович, 1902 р.н.
Крейдун Софія Дмитрівна, 1904 р.н.





Попередня сторінка 1 2 3 4 5 [6] 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Йорж Петро Якович, 1923 р.н., уродж. села Смолівка Куп’янського (нині Шевченківського) району Харківської областіНаша сім’я складалась з 7 осіб: батько, мати, 3 сина та дочка. Сім’я не бідувала, вели особисте господарство. Але на початку 1933 року нашу сім’ю розкуркулили, забрали все майно, будинок, продукти. Батька посадили на 10 років. Ми жили в сараї, їжі не було де знайти. До весни померли мама, сестра Галина – 7 років, брат Женя – 20 років...
Калмикова Раїса Іванівна (дівоче прізвище Холодкова), 1926 р.н., уродж. села Курилівка Куп’янського району Харківської областіНародилася у невеличкому селі, що знаходилося прямо в яру. Батьки були простими і забитими людьми. Тримали невелике господарство і займалися шевством: батько шив кожухи і свити, мама - легку одежу. І ось цих добрих і чесних людей розкуркулюють. Прийшли якісь комсомольці, забрали все, вигнали сім’ю на вулицю, а хату розвалили...
Карацюба Єфросинія Василівна, 1927 р.н., уродж. села Новий Бурлук Печенізького району Харківської областіСтрашно згадувати про те, що відбувалося у нашому селі у 1932-33 рр. Бо починаючі із 1930 р., як почали записуватися у кол. господарства спершу відібрали у людей зерно. Як не стало у людей зерна, відібрали реманент та худобу. І почалися страшні дні. У кого великі сім`ї, тому горе у першу чергу. Жили на нашому кутку сім`я Додиван...
Карпенко Микола Лукич, 1920 р. н.В той час я із своєю сім’єю проживав в тодішньому господарстві “Воля”, головою правління якого був Богдан Дмитро Михайлович. У лютому 1933 р. Почався масовий голод. Люди опухали, полишали сім’ї, подалися до Росії на заробітки. Доки шукали той заробіток там – тут вимирали їхні діти, дружини і старенькі батьки...
Кассала Іван Григорович, 1927 р.н., уродж. села Шкидинівка Опішнянського (нині Зіньківського) району Полтавської (колишньої Харківської) областіЯ жив на хуторі Шкидинівці, на березі річки Ворскли. Навколо зеленіли ліси і гаї, синіли озера. У 1933-му мені йшов шостий рік. Бачив коло озера Оступа курені із гілок дерев. В озері голі й голодні люди ловили черепашок, варили їх і їли. Варили бур’ян, корінці. Коли потім я став вивчати у третьому класі історію стародавнього світу, то він уявлявся мені у вигляді голоду 1933 р...
Катречко Марія Никанорівна, 1917 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської областіДо с. Сазонівка, нині Шевченківського району, ми переїхали сім’єю з 11 чоловік у 1927 році. Одержали 11 десятин землі і стали хазяйнувати. Коли почалась колективізація, батько розпродав все, забив дошками будинок і ми виїхали до Харкова. Батько перебивався тимчасовими заробітками, я, як найстарша з дітей, працювала прибиральницею...
Кизим Віктор ГригоровичВ 1932-1933 роках в нашому селі був голод. В той час мені було 6 років. Причиною голоду на мою думку був і неврожай, і те, що урожай забирала влада. Приїжджали представники з району і відбирали у людей зерно. Проводили обшуки в будинках, в сараях, на подвір’ї. Із доносами проводились арешти людей, відправляли на висилання...
Китнюк Параска Федорівна 1918 р. н., Китнюк Федора Федорівна 1922 р. н.Народились сестри в селі Вовча Куп’янського району (нині села Вовча і Ревуча не існують – розформувались і приєднались до села Кругляківка в 1937 – 39 роках). В сім’ї Китнюк Федора та Галини було п’ятеро дітей, з них дві сестри – Параска і Федора. Під час Голодомору їм було 14 та 10 років...
Ковалівська Ганна Юхимівна, 1921 р.н.Народилася я в сім’ї хлібороба, котра з дідів-прадідів вирощувала хліб. Пам’ятаю той день, коли треба було нашу худобу віддавати до колгоспу. Дідусь з бабусею повели волів. Батько мав вести корову. А матусі так шкода було віддавати власну худобу, що вона схопила корову за хвіст: - Не пущу! І так батько привів на колгоспний двір нашу корову разом з мамою...
Коваль Ганна ВасилівнаВ нашій сім'ї було 12 дітей. В часи Голодомору 1932-1933 рр. було дуже важко прогодувати таку велику сім'ю. Діти пухли з голоду, але вижили. Батько працював у більш заможній сім'ї, яка тримала своє господарство, поля, городи і вони ділилися з нами продуктами харчування. Допомагали один одному близькі родичі...
Попередня сторінка 1 2 3 4 5 [6] 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2021
[email protected]