укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

У нашій сім’ї налічувалося 6 душ: батько, мати і четверо дітей. Прийшли до нас дяді-уповноважені і все-все забрали: корову, кабана, курей. Батько сховав мішок зерна, то знайшли, а його назвали «куркулем». Забрали батька й посадили. Як мама з нами бідувала! Ми голодні, а маму до колгоспу не приймають, бо «куркулька».

Пішла мама жебрати, щоб нас урятувати, та й не повернулася: померла на дорозі. Люди сповістити, що наша мама померла, а ми не можемо її доправити додому і поховати, бо знесилились. Як почали опухати з голоду, то взяла я свою 4-річну сестру і пішла з нею по селах просити милостиню. Брату було 8 років, теж кудись подався. Словом, розбрелися ми по білому світу.

Той жах, який ми бачили, коли ходили по селах, страшно згадувати. Заходимо в одну хату - лежать люди мертві, заходимо в іншу - така ж сама картина.

Чим же ми провинилися перед державою, що нам було таке дитинство? Та й батьки наші ні в чому не винні - були чесними трудівниками. За що ж така кара випала нам та нашим батькам?

Ходили ми з маленькою сестрою, доки не опухли, на ногах водянки страшні не з’явилися. Від голоду не було більше сил рухатися. Ми лежали в бур’янах, доки не підібрали якісь люди і не здали в патронат.

Той горе-патронат знаходився у селі Ржавчик Первомайського району. На зиму нас роздавали малосімейним колгоспникам, як поросят на трудодні, бо нічим було опалювати хату, в якій знаходився патронат.

1938 р. повернувся наш батько. Зібрав нас усіх, але жити ж ніде. Хату нашу колгосп віддав переселенцям із Орловської області, а ми, бідні, микалися по чужих сараях, бо нової хати будувати було ні за що.

Як батько, бідний, не пнувся, але до смерті так більше ні хати не побудував, ні корови не придбав. Працював у колгоспі за палички-трудодні, грошей не платили. Не дай Бог нікому такого пережити.

19 серпня 1942 р. мене, неповнолітню (мала 14 років), погнали до Німеччини. Що я там пережила у тих фашистів, не можу згадувати без сліз. 30 квітня 1945 р. американці звільнили, а 10 липня я повернулася додому.

Але муки продовжувалися - голод, жити ніде. Батько зробив землянку - в ній і тулилися. А як дивилися на нас - тих людей, що були в Німеччині, - на роботу ніде не брали, поводилися, як із злочинцями.

Виїхавши із села, я з великими труднощами влаштувалася вантажницею на ГРЕС-2 - розвантажувала вагони з вугіллям.

Чого варта мізерна пенсія, яку я тепер отримую? Вона мені життя коштувала, важкої фізичної праці з 14-річного віку. Але якось треба протриматися - вже менше лишилося жити на цьому світі, ніж прожила...





Попередня сторінка 1 2 3 4 [5] 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Загоруйко Василь ЙосиповичВ 1932-1933 роках я працював в МТС шофером. Жив у с. Петропавлівка. Врожаї були гарні, але все вивозили і люди були голодні. Йшли в поле збирати колосся, кого спіймають - вбивали. Брали з міліції людей сильних, які були під слідством, на погрузку трупів. Люди вмирали в полі, копали ями та ховали зразу...
Замнивуса Василь Кирилович, 1926 р.н., уродж. села Замнивуси Сухининської сільради Богодухівського району Харківської областіВосени 1933 р. мені йшов 8 рік, і я добре пам’ятаю, що був зібраний непоганий врожай. У моїй пам’яті оживають події, образи людей, що вмирали з голоду, і навіюються роздуми, роздуми... Я і зараз запитую себе: чому у нашому благословенному краї, де навколо розкинулися родючі лани, а трудолюбиві односельці збирали добрі врожаї (котрих вистачало не лише для себе, але й на продаж), зимою 1932 р...
Збицький Василь Денисович, 1917 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської областіУ двоюрідної сестри Ганни Матвіївни та її чоловіка Леонтія Тихоновича Лебедя було четверо дітей. Під час голоду вони змушені були віддати їх до Куп’янського дитбудинку. Коли ж голодні дні минули, кинулися шукати своїх дітлахів, але не змогли цього зробити. Леонтій Тихонович довго добивався правди, в результаті “заробив” 10 років сталінських таборів за “клевету на Советскую власть”...
Збицький Василь Денисович, 1917 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської областіТого року (1932) хліба у нас було вдосталь. Але невдовзі почали приходити люди з розпорядженнями про вилучення зерна. Приходили декілька разів, отож вимели все до зернини. До вести дожили не всі. Люди відводили дітей у міста, кидали їх на вокзалах і вулицях в надії, що їх заберуть до дитбудинків. В селі з’їли всіх собак, обірвали листя на деревах, обідрали кору на молодих саджанцях...
Злобіна Ганна Тихонівна, 1923 р. н.Наш батько був колгоспником. Він вмер в 1931 р. У нашій сім'ї залишилося 4 дітей. Хліба у нас не було. Вмерли всі діти, мої сестри і брат Микола. Вмерла мама. Мене забрали у приют. Із приюта мене забрав у свою сім'ю дядько Андрій, який потім загинув на фронті Великої Вітчизняної війни. Заьрала земля і тих, хто постраждав у голод 1932-1933рр, і тих, хто ходив, забирав у людей останнє...
Зуб Андрій Арсенійович, 1919 р.н., уродж. селища Вільшани Харківського району Харківської областіРозповідають, що назву нашому селищу дали запорізькі козаки, які поселилися тут після зруйнування своєї Січі. Козаки не терпіли ніякого ярма, а тому урядовці, які навідувалися сюди вилучати податки чи набирати рекрутів, назад не поверталися - козаки рубали їх шаблями. Звідси і назва «Вільна шана»...
Зубченко Галина Степанівна (дівоче прізвище Крилівська), 1927 р.н., уродж. села Синиха Куп’янського району Харківської областіМій прадід Захар, викинутий зі своєї хати «куркуль», що зі своїми 4-ма синами працював на землі від зорі до зорі (володів 10 десятинами), помер 1933 р. у чужій хаті з голоду. Пам’ятаю, лежав він із відкритими очима і щось тримав у руці схоже на шматок дерева. Пізніше вмерла і прабабуся - його жінка...
Іванська Олександра Семенівна (дівоче прізвище Бутенко), 1911 р.н., уродж. селища Ков’яги Валківського району Харківської області1933 р. я була вже одруженою з Іванським Іваном Петровичем і мешкала з чоловіком і двома дітьми, Аллою і Борисом, у Валках. Напередодні восени був добрий урожай, але все вирощене забрали. Мали чималенького кабанчика, але коли нікого не було вдома, його теж забрали. Остання надія покладалася на овочі, які ще залишалися на городі, але з’явилися великі автомобілі, проїхалися по грядках, і з наших овочів утворилося місиво...
Ісичко Марфа Олександрівна, 1918 р.н., уродж. села Зарожне Чугуївського району Харківської областіПід час голодомору 1933 року наша сім’я не дуже голодувала, бо батько працював сторожем у млині і потрошку приносив муки додому. Мама пекли коржики, в які підмішували листя. Відварювали гичку з буряків, віджимали і їли. Ми збирали гриби, що теж було непоганим додатком до столу. Під час голодовки мама захворіла, довго лежала...
Ісичко Хома Кирилович, 1916 р.н., уродж. села Артемівка Печенізького району Харківської областіДві мої сестри померли під час голодовок. Марія, старша сестра, померла під час голодовки 1921 року, було їй 6-7 років. А молодша, Настя, померла від голоду у 1933 році. Їй було 15 років. Їсти було нічого, а якраз зібрали жито, привезли з млина муку, а сестра на лаві лежить, від голоду помирає. Мати спекла коржиків, але сестра їх так і не дочекалася...
Попередня сторінка 1 2 3 4 [5] 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2021
[email protected]