укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Поховання, в якому покоїться прах односельців, померлих від голоду, я вперше побачила у 1953 р. Його мені показала мама, що була 1900 року народження. Тоді ми саме прийшли на кладовище Черкаського Бишкина, щоб відвідати могилу мого сина. Мама підвела до того місця і сказала:
 
- Отут поховані люди, що померли голодною смертю у 1932-1933 роках. Їх забирали із спорожнілих хат, привозили сюди і вкидали у спільну яму.

Минув час, я перебралася в інше село і про могилу забула. Однак 1999 р., приїхавши на похорон сестри, випадково потрапила до того місця на кладовищі, яке більш як сорок років тому показувала мама. Мені відкрилося жахливе видовище - замість могили зяяла яма, що мала глибину метрів п’ять.

Розхвилювавшись, я пішла до сільради і попрохала нагорнути на місці поховання хоча б пагорбок. Але голова сільради відповів, що на це в бюджеті немає коштів.

Мені нічого не залишалося, як найняти людину і нагорнути пагорбок за власний кошт. Тоді ж, опитавши стариків, я склала список мучеників, похованих у тій занедбаній могилі. Їх набралося 40 чоловік.

Не маючи змоги добратися до районного центру, попрохала односельця П.К. Осового звернутися до керівників районної влади з вимогою про впорядкування зазначеного поховання. Павло Кузьмич добився, щоб на забутій могилі поставили хрест.

Розпитуючи старих людей про ті давні події, від Оклей Єфросинії Єгорівни (вона 1906 р.н.) дізналася, що на початку 30-х років у Нижньому Бишкині налічувалося близько 700 дворів, а після 1933 - лишилося тільки 300.

Інший житель села, Оклей Андрій Платонович (1922 р.н.), розповідав, що могила, яку мені довелося впорядковувати, була відкрита восени 1932 р., а закрита - навесні 1933-го.
Живучи недалеко від кладовища, А.П. Оклей якось проходив повз ту страшну могилу і бачив чоловіка, що її закидав. Наступного дня біля місця поховання вже нікого не було, бо гробокопач і сам опинився серед трупів людей, померлих від голоду. Хто ще мав сили, то ховав своїх родичів у дворах, по садках.

Моя мама, щоб урятуватися від голоду, їздила роздобувати продукти в Росію. Як вона умудрялась це робити, не знаю, адже розповідала, що російський кордон для українців був закритим.

Якось разом із мамою вирушила в дорогу й сусідка. Однак за те, що у жінки не було квитка, нещасну викинули з поїзда на повному ходу.

Сирітські притулки були переповнені. В одному з них, що знаходився в Полтаві, провели кілька років свого дитинства мій чоловік та його сестра. Слухати їх спогади дуже тяжко.

Я сама в 1934 році ходила до хлібного магазину в Харкові просити милостиню. Щоб отримати заповітні півбуханки немічні люди вистоювали тоді чергу, розтягнуту на два кілометри. Ночувала я разом з іншими дітьми-жебраками у трубах міських комунікацій. Дехто у тих трубах знаходив вічний спочинок.

Голодомор у нашому селі, яке було за 50 км від Харкова та за 12 км від найближчої залізничної станції Занки, почався з утворення комсомольських осередків та комуністичних організацій. Складалися вони з наших селян, а старші в цих організаціях - призначалися з району.

Активісти ходили від хати до хати із залізними палками й відбирали в людей усе їстівне. Було таке, що батьки втікали, покидаючи в хатах своїх маленьких дітей, а ті, конаючи з голоду, об’їдали м’ясо на власних пальчиках.

Мама пригадувала, що коли в нашу хату завітали незвані гості, щоб востаннє підмести з горища залишки харчових припасів, вона плакала і благала зглянутись, адже мала на руках чотирьох малих дітей.

-         Якщо пожаліємо, то опинимось на твоєму місці. А нам теж жити хочеться, - була їй відповідь.
 
Мешканців нашого села, які вціліли після катівні 1932-1933 рр., насильно гнали на польові роботи в колгосп, змушую чи навіть ночувати в полі під відкритим небом. І це в той час, як удома багатьох чекали голодні діти.

Подаю список похованих у братській могилі, яка була відкрита восени 1932 р., а закрита в грудні 1933 р., на кладовищі села Черкаський Бишкин. Очевидцями цього були жительки села Оклей Єфросинія Єгорівна та Харченко Марія Тихонівна (список складений зі слів).

Оклей Степан Гнатович, 1864 р.н.
Оклей Мотря Савівна, 1867 р.н.
Оклей Омелян Степанович, 1897 р.н.
Оклей Марія Степанівна, 1916 р.н.
Оклей Євдокія Омелянівна, 1926 р.н.
Оклей Дмитро Омелянович, 1929 р.н.
Оклей Марія Йосипівна, 1900 р.н.
Оклей Онисія Іванівна, 1925 р.н.
Оклей Ганна Іванівна, 1928 р.н.
Оклей Віра Іванівна, 1930 р.н.
Тимченко Петро Юхимович, 1866 р.н.
Тимченко Марія Петрівна, 1870 р.н.
Тимченко Іван Петрович, 1910 р.н.
Мироненко Єгор Петрович, 1920 р.н.
Мироненко Ганна Петрівна, 1916 р.н.
Дудка Яків Єлисейович, 1876 р.н.
Дудка Марія Іванівна, 1880 р.н.
Губенко Прокіп Іванович, 1881 р.н.
Губенко Софія Петрівна, 1890 р.н.
Тимченко Іван Михайлович, 1870 р.н.
Майборода Степан Омелянович, 1918 р.н.
Гусак Фанасій Фанасійович, 1913 р.н.
Гусак Фанасій Іванович, 1864 р.н.
Гусак Мотрона Степанівна, 1866 р.н.
Лагінов Порфирій Іванович, 1870 р.н.
Лагінова Марія Єгорівна, 1876 р.н.
Олефір Павло Кузьмич, 1918 р.н.
Тимченко Яків Михайлович, 1922 р.н.
Калашник Тихін Єгорович, 1876 р.н.
Калашник Іван Федорович, 1864 р.н.
Сердюк Ілля Фанасійович, 1864 р.н.
Сердюк Марфа Іванівна, 1874 р.н.
Мироненко Іван Назарович, 1870 р.н.
Мироненко Зінаїда Йосипівна, 1916 р.н.
Сердюк Іван Федорович, 1930 р.н.
Димко Варвара Йосипівна, 1916 р.н.
Матющенко Іван Іванович, 1900 р.н.
Матющенко Мотря Йосипівна, 1907 р.н.
Крейдун Кузьма Іванович, 1902 р.н.
Крейдун Софія Дмитрівна, 1904 р.н.





Попередня сторінка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10] 11 Наступна сторінка Наступні десять
Ніколаєнко Михайло Васильович, 1924 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської області75 років минуло, а трагедію давнина не зітерла з пам’яті. Міцна заможна родина середняків, що складалася з семи чоловіків, живими залишилось троє. Мені було лише 5 років та з того, що говорилось між рідними батьками та дідусем розумів, що сталось щось жахливе. Я чув, що сусіди своїх дітей відвозили на ст...
Обідало Катерина Кузьмівна (дівоче прізвище Грубник), 1923 р.н., уродж. села Олексіївка Краснокутського району Харківської областіМого дядька визнали куркулем і забрали в нього коней, корів, весь інвентар (сівалки, борони, молотарку, віялку), все зерно, знесли з двору будинок, комори, сараї. Самого дядю загнали до Сибіру, а 8 чоловік сім’ї залишилися в селі. Він там загинув, а сім’я вдома померла з голоду. А тепер про свого батька...
Овсянников Григорій ПетровичГригорію Петровичу на момент Голодомору 1932-1933 виповнилося 3 роки. При спілкуванні вияснилось, що події тих часів він пам’ятає з розповідей своєї матері. Забирали все – продукти харчування, худобу, незважаючи на малих дітей і старих. Сиротам не надавалась допомога, держава ними не опікувалась...
Олійник Марія ФедорівнаПам’ятаю, приїжджали люди на «буксирах», заходили в хату, шукали скрізь зерно, все перерили «штриками». У скрині одна із жінок, яка була в цій бригаді і також шукала зерно, таки побачила захований чувал з зерном, але зробила вигляд, що нічого не знайшла. Так і залишився цей чувал зерна, який був порятунком не тільки для мене, а й для дев’ятьох членів моєї родини...
Омельчукова Пелагея ЛаврентівнаМені на час голоду виповнилось уже 20 років. Добре пам’ятаю, як відібрали всю їжу. Особливо лютували комісії, які шукали схованки. Могли стіну розібрати, підлогу, рили ями в дворі, якщо підозрювали, що там може бути заховане зерно. Виживали в голод, хто як міг. Шукали їжу де завгодно. Поїли всіх собак та кішок...
Опаренко Параска Василівна (дівоче прізвище Наржова), 1918 р.н., уродж. села Третя Старовірівка Нововодолазького району Харківської області У Третій Старовірівці наша сім’я, яка складалася з 6 осіб (мати, батько, два брати і дві сестри), жила до 1926 р. Потім дідусь «відділив» нас, і ми перебралися в селище Свердлове, де отримали 2 га землі. У нас був кінь для обробітку наділу, з якого і жили. Коли почалася колективізація, батько відмовився іти до колгоспу, і землю в нас відібрали, лишився невеликий город...
Паненко Олексій СеменовичТак, я пам'ятаю, що був голод у 1932-1933 рр. На мою думку причина голоду була та, що влада забирала у людей урожай, який вони виростили. Декілька чоловік ходили по оселях з двору в двір і забирали продукти харчування. Деяких я пам'ятаю, це: Блоха Єгор, Кулик Семен, Холод Андрій та Чернецький Олександр...
Панченко Федір Савелійович, 1923 р.н., уродж. хутора Паньківки Черемушнянської сільради Валківського району Харківської областіМені в той час було 10 років. Не все розумів, але пам’ять зберегла деталі і подробиці. 1932 р. для проведення хлібозаготівлі прибули загони з комуністів і комсомольців. Ходили по дворах з піками, штрикали в землю - шукали прихований хліб. У нас забрали горщик квасолі. Не гребували й одежею, особливо добротними кожухами...
Пасмора Олексій Григорович, 1927 р.н., уродж. села Мартова Печенізького району Харківської областіВ ті роки був період заганняння людей в колгоспи. За те, що не хотіли вступати в колгоспи арештовували і відправляли в тюрми, а майно відбирали залишаючи жінок з дітьми на призволяще. На щастя в моїй родині ніхто не помер від голоду, харчувалися чим могли в основному травами та корою дерев. Та були сім’ї в яких помирали і батьки і діти, нажаль не пам’ятаю їх прізвищ та імен...
Педан Тетяна Євлампіївна (дівоче прізвище Чорна), 1918 р.н., уродж. села Кобзарівка Валківського району Харківської областіНа свято Трійці мама прийшла із села Заміського, де ми тоді жили, до церкви і у місті Валках померла від серцевого нападу. Поки я сповіщала рідних про тяжку втрату, маму відвезли на Рогозівське кладовище і вкинули у спільну могилу, куди вкидали тоді трупи багатьох людей, померлих від голоду. Тривалий час про давнє поховання на краю Рогозівського кладовища, що знаходилося зліва від центрального входу, нагадувала лише стара груша...
Попередня сторінка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10] 11 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2022
[email protected]