Голодомор 1932-1933 рр.

укр рус eng

Харківська область

Свідчення

Архіви

Держархів Харківської області

Галузевий державний архів Служби безпеки України

Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка

Харківська правозахисна група

Пам'ятники, музеї

Публікації(нове)

Відео- та аудіоматеріали (нове)

Обговорення

Контакти

Офіційне інтернет-представництво Президента України.

Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»

Харків. День пам`яті жертв Голодомору

Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»

Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Документи

Район
Тип документу

Термін з		по

16.05.1930. Заява А.Т. Кравченка, сина розкуркуленого, до Золочівської селищної ради з проханням видати йому довідку для влаштування на роботу, аби, поки буде вирішуватися питання про повернення батькові права голосу, мати хоча б кусень хліба. Ф. Р – 1952, оп. 2, спр. 4, арк. 27


1	Рішення бюро Ізюмського окружкому КП(б)У щодо організації кількох показових процесів над куркулями. З протоколу № 45.
2	Заява 97-річного жителя хут. Новоандріївка З.М. Шелеста до Андріївського райвиконкому Ізюмської округи про незаконне розкуркулення його господарства, попри сплату ним усіх податків, вік та трудову біографію.
3	Новий закон про сільгоспподаток на 1930-31 рік, що визначив порядок оподаткування заможних та куркульських господарств на 1930-1931 рік.
4	Обов’язкова постанова Липецького райвиконкому Харківської округи про заборону куркульським господарствам «розбазарювати» своє майно, без дозволу сільрад переселятися до іншої місцевості, взяття сільрадами всього, без винятку, куркульського майна на облік.
5	Протокол загальних зборів членів Рубанівського КНС та неорганізованої бідноти села Рубанівка Валківського району Харківської області про розкуркулення селян Ф.О. Костурки, М.П. Трохименка, А.Т. Оберемка, Г.В. Мельникової.
6	Рішення секретаріату Харківського окрвиконкому «Про боротьбу з вуличним жебрацтвом у м. Харкові» щодо заходів, у зв’язку з появою останнім часом на вулицях м. Харкова великої кількості жебраків: взяття їх на окремий облік, випровадження за допомогою міліції усіх прийшлих жебраків на батьківщину, розроблення пропозицій про адміністративні заходи до «жебраків-професіоналів з заможних кіл населення» і т. ін. Витяг з протоколу № 27.
7	Розпорядчий лист голови Золочівського райвиконкому до усіх сільрад про встановлення з 1 лютого 1930 року за розпорядженням відділу торгівлі Харківського окрвиконкому диференційованих норм постачання цукру працюючому населенню за категоріями, категоричну заборону їх збільшення та продажу цукру непманам і куркулям.
8	Протокол № 38/7 засідання президії Коломацького райвиконкому щодо підготовки до весняної засівкампанії, вбивства під час кампанії з мобілізації насіннєвого фонду члена партії Солонецької з вимогою від суду «найвищої міри соціального захисту – розстрілу цього куркуля та його учасників», а також про наслідки чистки радянського апарату та затвердження постанови СОЗів, КНС та Коломацької сільради по ліквідації куркульських господарств.
9	Протокол загальних зборів членів КНС та неорганізованої бідноти Петрівської сільради Андріївського району Ізюмської округи про класову боротьбу на селі.
10	Секретний рапорт Золочівської селищної комісії по виселенню куркулів начальникові оперативної групи по Золочівському району щодо результатів операції по затриманню куркулів та членів їхніх родин, настроїв у середовищі «селянської маси» і поведінки затриманих, а також готовності комісії використати 60 озброєних активістів для придушення ймовірних виступів у селищі Золочів та направити їх, у разі потреби, в інші місця на допомогу опергрупі.
11	Заява М.Г. Лисянської, жительки селища Золочів Харківської округи, до Золочівської селищної ради з проханням розлучити її з чоловіком, включеним до списків на виселення за межі УСРР, мотивуючи тим, що вона походить з сім’ї батраків, заміж за Лисянського вийшла в надії поліпшити свій матеріальний стан, а тепер бажає «повернутись в те оточення, в якому проживала більшу частину свого життя», а з Лисянським раз і назавжди порве «всякі стосунки як з особою, соціально мені не рідною».
12	План виселення куркульських господарств із селища Золочів Харківської округи.
13	Списки розкуркулених по сільрадах Андріївського району Ізюмської округи, складені для організації їх виселення за межі району.
14	Підписка, надана жителькою селища Золочів Харківської округи К.Ю. Коваленко про те, що, у відповідності з обов’язковою постановою Харківського облвиконкому від 5 лютого 1930 року № 13, вона не має права виїзду за межі селищної ради.
15	Облікова відомість про землю і майно, відібрані у куркульських господарств по Золочівській селищній раді, а також їхній розподіл.
16	Заява колишньої поміщиці М.П. Березовської, жительки с. Ново-Миколаївка Раківського району Куп’янської округи, до Куп’янського окрпрокурора щодо встановлення їй надмірного сільгоспподатку без урахування реальної кількості землі, та розкуркулення через його невиконання, з проханням повернути «хоча б що-небудь для харчування».
17	Інформація Раківського райвиконкому до Куп’янського окрвиконкому зі ствердженням, що райвиконком вважає вірним розкуркулення М.П. Березовської, яка вороже ставилася до заходів радянської влади.
18	Заява А.Т. Кравченка, сина розкуркуленого, до Золочівської селищної ради з проханням видати йому довідку для влаштування на роботу, аби, поки буде вирішуватися питання про повернення батькові права голосу, мати хоча б кусень хліба.
19	Лист голови Харківського окрвиконкому до голів усіх райвиконкомів, окрздороввідділу та окрземвідділу про дуже поганий стан постачання продуктами харчування лікарень, шкіл, дитячих установ та сільської інтелігенції, внаслідок чого хворі та діти голодують, а вчителі, лікарі, агрономи звільняються та від’їжджають до міста, з вимогою поліпшити постачання зазначених категорій.
20	Витяг з протоколу № 37 засідання президії Леміщанської сільради Золочівського району Харківської округи щодо клопотання перед Золочівським райвиконкомом про надання дозволу залишити в районі до нового врожаю 150 пудів зерна вівса, що залишилися після посівної, для харчування 79 сімей бідняцько-середняцьких господарств (420 душ), які не мають змоги де і за що купити собі хліба, з категоричною резолюцією негайно здати це зерно.

[1]