укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Мене 7-річною привезли до Бабаїв. Тут я пішла до 1 класу початкової школи (спершу школа знаходилася на площі у колишньому попівському будинку, потім її перенесли на околицю селища - там я навчалася до 4 класу).

Перші чотири роки життя у Бабаях, які я добре пам’ятаю, якраз припали на роки голодомору.

Мої батьки (тато - тесляр, мама - праля) працювали у радгоспі «Червоний партизан», де директором був Лобанцев (його ім’я та по батькові не пригадую), про котрого говорили як про добру людину. Директор виділяв підводу, якою кожного ранку підбирали трупи померлих і вивозили на кладовище в центрі селища на пагорбі. Ми, діти, звичайно ж, бігали дивитися, куди везуть покійників (на тому кладовищі були поховані і мої родичі). Виривалася глибока яма (мабуть, як хороший погріб) і в неї штабелями вкладали трупи. Яму не заривали кілька днів, доки вона не наповнювалась. Потім копали нову.

У Бабаях був спиртзавод (зараз на тому місці якийсь ремонтний завод), біля якого знаходилися ями - розміром десь 100 на 50 м і глибиною 2-3 м - куди по дерев’яних жолобах зливалась барда. Голодні люди, під парканом пролізши до цих ям, набирали барду в торбинки, тут же їли її, але від кольок багато хто помирав на місці. Трупи рано-вранці підбирали, везли на кладовище і заривали, як худобу. Зараз ті місця, де ховали померлих від голоду, сильно заросли, частина кладовища взагалі кинута напризволяще (деякі ділки без душі і совісті на тих кістках навіть почали будувати собі особняки). Отож спиртзавод переганяв зерно на спирт - і це при такому голоді!

Наша сім’я не загинула тільки тому, що батько з матір’ю отримували хоч невеликі пайки в радгоспі, а я з молодшим братиком (він загинув під час війни) періодично крали 3-4 качани кукурудзи, яка лежала в буртах біля ям з бардою. Кукурудза охоронялася, але, на щастя, охоронники були з краплею серця: вони робили вигляд, що нас не помічають, а іноді - стріляли в повітря. Ту вкрадену кукурудзу, маючи за велике благо, ми товкли у ступі і варили з неї кашу, на якій і протрималися деякий час. Потім із лободи і невеликої кількості пшона варили так званий борщ.

Тільки-но ми, батьки з трьома дітьми, трохи призвичаїлися до Бабаїв, сюди ж із села, де жили раніше (це у Курській, нині Бєлгородській, області), викликали бабусю з двома дітьми - нашими найменшими братиком і сестричкою. Раніше в тому селі крім нас п’ятьох, у батьків знаходилися на утриманні ще двоє сиріт (дітей померлого батькового брата) і старенькі дідусь з бабусею. Жили в середньому достатку - батько не бачив за роботою ні дня, ні ночі. І ось, не зважаючи на таку ораву, батько був розкуркулений, вигнаний із свого куреня та пущений по світу (якби вчасно не втік, то вбили б або вислали невідомо куди).

А хто ж ті діячі, що виконували нелюдські накази? Відібравши в селян нажите віками, вони «просвистіли» все за короткий час і знову лишилися голопузими - це ж, в основному, місцеві нероби і п’яниці. Справжні трудівники, як наш батько, працювали і не бідкалися - мали свій шматок хліба і могли утримувати великі трудолюбиві сім’ї.

Називати себе не хочу не тому, що боюся, а щоб душу не тривожити - дуже гірко і боляче від усього. Несила згадувати пережите...





Попередня сторінка 1 2 3 4 [5] 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Загоруйко Василь ЙосиповичВ 1932-1933 роках я працював в МТС шофером. Жив у с. Петропавлівка. Врожаї були гарні, але все вивозили і люди були голодні. Йшли в поле збирати колосся, кого спіймають - вбивали. Брали з міліції людей сильних, які були під слідством, на погрузку трупів. Люди вмирали в полі, копали ями та ховали зразу...
Замнивуса Василь Кирилович, 1926 р.н., уродж. села Замнивуси Сухининської сільради Богодухівського району Харківської областіВосени 1933 р. мені йшов 8 рік, і я добре пам’ятаю, що був зібраний непоганий врожай. У моїй пам’яті оживають події, образи людей, що вмирали з голоду, і навіюються роздуми, роздуми... Я і зараз запитую себе: чому у нашому благословенному краї, де навколо розкинулися родючі лани, а трудолюбиві односельці збирали добрі врожаї (котрих вистачало не лише для себе, але й на продаж), зимою 1932 р...
Збицький Василь Денисович, 1917 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської областіУ двоюрідної сестри Ганни Матвіївни та її чоловіка Леонтія Тихоновича Лебедя було четверо дітей. Під час голоду вони змушені були віддати їх до Куп’янського дитбудинку. Коли ж голодні дні минули, кинулися шукати своїх дітлахів, але не змогли цього зробити. Леонтій Тихонович довго добивався правди, в результаті “заробив” 10 років сталінських таборів за “клевету на Советскую власть”...
Збицький Василь Денисович, 1917 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської областіТого року (1932) хліба у нас було вдосталь. Але невдовзі почали приходити люди з розпорядженнями про вилучення зерна. Приходили декілька разів, отож вимели все до зернини. До вести дожили не всі. Люди відводили дітей у міста, кидали їх на вокзалах і вулицях в надії, що їх заберуть до дитбудинків. В селі з’їли всіх собак, обірвали листя на деревах, обідрали кору на молодих саджанцях...
Злобіна Ганна Тихонівна, 1923 р. н.Наш батько був колгоспником. Він вмер в 1931 р. У нашій сім'ї залишилося 4 дітей. Хліба у нас не було. Вмерли всі діти, мої сестри і брат Микола. Вмерла мама. Мене забрали у приют. Із приюта мене забрав у свою сім'ю дядько Андрій, який потім загинув на фронті Великої Вітчизняної війни. Заьрала земля і тих, хто постраждав у голод 1932-1933рр, і тих, хто ходив, забирав у людей останнє...
Зуб Андрій Арсенійович, 1919 р.н., уродж. селища Вільшани Харківського району Харківської областіРозповідають, що назву нашому селищу дали запорізькі козаки, які поселилися тут після зруйнування своєї Січі. Козаки не терпіли ніякого ярма, а тому урядовці, які навідувалися сюди вилучати податки чи набирати рекрутів, назад не поверталися - козаки рубали їх шаблями. Звідси і назва «Вільна шана»...
Зубченко Галина Степанівна (дівоче прізвище Крилівська), 1927 р.н., уродж. села Синиха Куп’янського району Харківської областіМій прадід Захар, викинутий зі своєї хати «куркуль», що зі своїми 4-ма синами працював на землі від зорі до зорі (володів 10 десятинами), помер 1933 р. у чужій хаті з голоду. Пам’ятаю, лежав він із відкритими очима і щось тримав у руці схоже на шматок дерева. Пізніше вмерла і прабабуся - його жінка...
Іванська Олександра Семенівна (дівоче прізвище Бутенко), 1911 р.н., уродж. селища Ков’яги Валківського району Харківської області1933 р. я була вже одруженою з Іванським Іваном Петровичем і мешкала з чоловіком і двома дітьми, Аллою і Борисом, у Валках. Напередодні восени був добрий урожай, але все вирощене забрали. Мали чималенького кабанчика, але коли нікого не було вдома, його теж забрали. Остання надія покладалася на овочі, які ще залишалися на городі, але з’явилися великі автомобілі, проїхалися по грядках, і з наших овочів утворилося місиво...
Ісичко Марфа Олександрівна, 1918 р.н., уродж. села Зарожне Чугуївського району Харківської областіПід час голодомору 1933 року наша сім’я не дуже голодувала, бо батько працював сторожем у млині і потрошку приносив муки додому. Мама пекли коржики, в які підмішували листя. Відварювали гичку з буряків, віджимали і їли. Ми збирали гриби, що теж було непоганим додатком до столу. Під час голодовки мама захворіла, довго лежала...
Ісичко Хома Кирилович, 1916 р.н., уродж. села Артемівка Печенізького району Харківської областіДві мої сестри померли під час голодовок. Марія, старша сестра, померла під час голодовки 1921 року, було їй 6-7 років. А молодша, Настя, померла від голоду у 1933 році. Їй було 15 років. Їсти було нічого, а якраз зібрали жито, привезли з млина муку, а сестра на лаві лежить, від голоду помирає. Мати спекла коржиків, але сестра їх так і не дочекалася...
Попередня сторінка 1 2 3 4 [5] 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2021
[email protected]