укр рус eng

Голодомор 1932-1933 рр.

Харківська область




Офіційне інтернет-представництво Президента України.



Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»






Харків. День пам`яті жертв Голодомору



Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»





Звернення Президента України В.А.Ющенка

Свідчення. Очевидці

Район

Приходилося боротися з куркульством, доводилося силою зривати замки, відбирати будинки. В селах Верхньозорянське та Огурцівка були розкуркулені майже всі жителі і у створений там радгосп “Індустріальний” доводилось набирати робітників в навколишніх селах. В радгоспі голодомору не було, але в навколишніх селах вимирали цілими сім’ями.





Попередня сторінка 1 2 [3] 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять
Гаврюшенко Анастасія Іванівна, 1906 р.н.У голодомор 1932 році вся наша родина, дякуючи Богу, вижила. Чоловік, Гаврюшенко Антон Трохимович, майже весь час був у дорозі: здалеку привозив зерно, обмінюючи його на сіль, цінні речі, а також заробляючи хліб тяжкою працею. Звичайно ситі ми не були, та з голоду не вмерли. А ті жахи, які бачили назавжди залишилися в пам’яті...
Ганенко Марія Іванівна, 1926 р.н.Марія Іванівна добре пам’ятає ті страшні часи. В її родині померли мама, брат і сестра. Вона була найменша в родині, на той час їй було 6 років. Досі у її пам’яті смак коржиків, які пекла мати з буряків, з батви варила куліш. Діти збирали жолуді, в тому голодному році було дуже багато жолудів...
Гарагуля Оксана КирилівнаЯ пережила голод у 1933 р. Мені було 15 років. Коли ходили збирали податки з усіх селян, то наша сім’я віддала не все зерно, а тільки частину. Батько вибрав цеглини у стіні насипав туди зерна. Коли наступав вечір, мати брала і відсувала цеглину. Вона варила зерно і годувала дітей. У мене була одна рідна сестра, то їжі нам вистачало...
Гиренко Дарія СвиридівнаХодила я на роботу на станцію Люботин, на поїзд. Бачила людей, що лежали на купах теплого шлаку біля станції. Збоку стояв обідраний вантажний вагон, в якому сиділи живі пухлі і лежали мертві дорослі та діти. Їм не було де перебути ніч, а добирались вони до Харкова. Знаю, що людей возили до великої ями на старому кладовищі...
Гладка Ганна ОлексіївнаСім’я у нас була сім чоловік. Ми рвали кінський щавель, пекли перепічки прямо на плиті. Під снігом відривали буряк і їли. А по сусідству одна жінка поїла своїх дітей, залишилась у неї одна дочка. Люди помітили, що дітей її не видно і пішли до неї, а там в чавунах м’ясо кипить – це було м’ясо її дітей...
Гливенко Ганна Павлівна (дівоче прізвище Вітер), 1925 р.н., уродж. села Бучки Сахновщинського району Харківської областіКоли починалася колективізація, наша сім’я складалася з 12 душ. Хату мали глиняну, яка від старості вже лежала боком. До колгоспу нас прийняли як середняків, допомогли звести нову хату - з саману, під очеретом. У наш хлів поставили колгоспних коней, яких доглядав мій батько Павло Порфирійович Вітер...
Годованець Анастасія ЛуківнаГолод пам'ятає. Забирала урожай влада. Вирощене на городі, в полі забирали восени. На сусідів ніхто не доносив. Коли приходили забирати врожай, то люди самі тікали із села, залишаючи домівки. Ходили із зброєю військові, а люди не мали чим від них боронитися і приховувати зібране. Приходили по 3-5 чол, нишпорили по всьому двору, лазили до погребів, навіть заглядали у вигрібні ями...
Гожа Василь Тарасович, 1910 р.н., уродж. села Новомиколаївка Шевченківського району Харківської областіВ 1929 році батько Тарас Йосипович відмовився вступити до колгоспу, побажавши залишитись одноосібником. Але сім’ю обклали величезним податком і згодом все майно перейшло у власність колгоспу: корова, свині, гарба, навіть скрині з одягом. Сім’ю вигнали з будинку, в якому розмістили колгоспний курятник...
Гороховатська Ганна Федорівна, 1922 р.н., уродж. села Нижній Бурлук Шевченківського району Харківської областіСеляни, насильно загнані в колгосп і практично позбавлені матеріальних стимулів за свою роботу, високою працездатністю не відзначалися, за що швидко настала страшна розправа: восени 1932 року в колгоспах забрали практично весь урожай, активісти провели суцільні обшуки селянських господарств, де вилучили не лише зерно та борошно, а й квасолю, кукурудзу, крупи та інші продукти...
Гриценко Олександра Іванівна , 1928 р.н., уродж. селища Печеніги Печенізького району Харківської областіДобре пам’ятаю голод 1932-33 років. Вважаю , що цей голод було зроблено штучно. Тому, що весь врожай, який було зібрано у людей відбирали, заходили люди з району в кожну хату і забирали на підводи все, що було з продуктів харчування. Приймали участь у зборі продуктів і люди із сільської ради. При обшуках дітей знімали з печі, щоб знайти якийсь оклунок із зерном, діти плакали, просили їсти...
Попередня сторінка 1 2 [3] 4 5 6 7 8 9 10 Наступна сторінка Наступні десять




Документальний фільм «Жорна».

У Запоріжжі знову повісили Сталіна


04.11.2015
Світовий Конґрес Українців відновлює заклик визнати Голодомор геноцидом українського народу

17.04.2015
Патріарх Вірменської Католицької Церкви приїде на річницю Голодомору до Києва

24.03.2015
У Римі показали українську кінострічку про Голодомор

15.12.2014
Дитяча центральна міська бібліотека ім. Пушкіна в м. Краматорську отримала найновішу літературу про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні

24.11.2014
В окупованому Криму молились за жертв Голодомору

23.11.2014
У Парижі вшанували пам'ять жертв Голодомору

22.11.2014
Громадські активісти Харкова вшанували жертв геноциду

22.11.2014
Харків'яни вшановують жертв Голодомору


+ До всіх подій

© Голодомор 1932-33 рр. Харківська область
2007-2020
[email protected]