Офіційне інтернет-представництво Президента України.
Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»
Харків. День пам`яті жертв Голодомору
Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»
Звернення Президента України В.А.Ющенка
|
Свідчення. Очевидці
Жила наша сім’я в с. Пархомівка Краснокутського району. Батько, мати, двоє дітей. взимку 1932 року нашу сім‘ю спіткало горе – помер батько. А через кілька місяців у село прийшов голод. Важко було матері без чоловіка, однак вона довго і мужньо боролася за збереження життя своїх дітей: продала всі цінні речі, придбала продукти. Але колгоспні активісти, дізнавшись про це, прийшли серед ночі і все забрали. Довелось їсти все, що хоч якось могло вгамувати голод: кукурудзяні качани, запіканки з кислого жому, молоду зелену траву. Але не судилося мамі вижити, 19 червня вона померла. Слідом за нею помер і мій брат Микола. Майже в кожній хаті голод забрав когось з односельчан, багато сімей вимирали повністю. Мертві люди лежали на вулицях, на городах, а особливо багато їх було біля посівів жита.
Мірошниченко Ганна Михайлівна, 1921 р.н., уродж. села Горожанівка Шевченківського району Харківської області
Шевченківський район
| |
| Передерій Уляна Михайлівна (дівоче прізвище Злобіна), уродж. села Будьонівка Великобурлуцького району Харківської області | Сім’я наша була великою - 3 дітей, батько, мати, дідусь. Їли що прийдеться. Перед своєю смертю батько годував нас качанами із кукурудзи.
У батьків забрали все: коней, корову, реманент. Хату теж відібрали, а нас поселили у стайні.
Вимерло майже все село. Їли навіть дітей. Був випадок, коли мати зварила суп із дитини... | | Петрушенко Варвара Прокопівна , 1926 р.н., уродж. села Мартова Печенізького району Харківської області | В ті роки не тільки голод був причиною смерті людей. Такі хвороби як лихоманка, скарлатина, тиф теж взяли свою частку. Знесилені люди не могли захоронити своїх рідних на цвинтарі, то ховали в садах або городах, прикриваючи їх невеликою кількістю землі. Харчувалися травами та ягодами... | | Півнєв Михайло Мусійович, 1913 р.н., уродж. села Андріївки Великобурлуцького району Харківської області | Скільки часу минуло, а як починаю згадувати про 1932-1933 рр., все тіло труситься.
У 1932 р. мене звільнили із заслання, де будував Біломорканалбалт (Ведмежа гора, Головний шлюз). Оформив документи в Лисичанськ Сталінської області. У Заполяр’ї тоді вже ходили чутки, що в Україні голод.
Заїхав у Петрозаводськ - там буханець хліба коштував 3 рублі, а як приїхав до Харкова - 30-40 рублів... | | Півньов Василь Олексійович | В 1932-1933 роках в нашому селі був голод. В той час мені було 5 років. Причиною голоду на мою думку був і неврожай, і те, що урожай забирала влада. Приїжджали представники з району і відбирали у людей зерно. Проводили обшуки в будинках, в сараях, на подвір'ї. Із доносами проводились арешти людей, відправляли на висилання... | | Пономаренко Марія Іванівна | У 1932 році усіх людей примушували працювати в колгоспі. Сім’ї, які жили більш – менш нормально, сплачували великий податок. Часто забирали у людей корів. Люди ховали зерно, закопували у ямах. Багатьох відправляли до Сибіру. Приходили уповноважені, забирали навіть квасолю, горох, терен. Усе – усе, що було у хаті... | | Проценко Марія Петрівна (дівоче прізвище Камчатна), 1927 р.н., уродж. села М. Бобрик Лебединського району Сумської (колишньої Харківської) області | Мій батько, Камчатний Петро Денисович, помер від голоду у віці 28 років. Батька й діда причислили до куркулів і вигнали з хати всю нашу сім’ю.
У 1932 р. за те, що батько не виконав плану хлібоздачі, накладеного втретє підряд, його засудили на два роки. Прийшовши з в’язниці в 1933 р., батько в кінці літа помер з голоду... | | Прощай Євгенія Іванівна, 1916 р.н., уродж. села Мартова Печенізького району Харківської області | В ці тяжкі роки я втратила свою доньку Клавдію. Не було чого їсти. Знесилені люди їли в основному трави. В кого була кукурудза то варили кукурудзяну кашу, квасили кормові та цукрові буряки і це вживали в їжу.
В той рік вимирали цілими сім’ями з 3-х або 6-ти членів сім’ї... | | Ронзік Марія Яківна (дівоче Черняк), 1930 р.н., уродж. села Новий Бурлук Печенізького району Харківської області | Пам’ятаю хоча мені було 3 роки , як жила наша сім’я під час голодовки 1932-33 років. Сім’я складалась із шести осіб, жили дуже скрутно. Їсти було нічого, мама готувала оладки із лугового щавлю, жарити було ні на чому, їх просто сушили на сковороді. Вся сім’я опухла з голоду. Я пам’ятаю, як бабуся впала в хаті на долівку поруч із моїм старшим братом, який був дуже опухлий, так вони і померли в один день... | | Рудницька Раїса Леонідівна | Голод зробила держава. Забрала у селян хліб, усе що залишилось то це мабуть вода. Від голоду багато хто втрачав совість,сором. Немало голодних займалися крадіжками по погрібах і по клунях, щоб знайти щось їстівне.
Їли кору дерев, різну траву, полову,м’ясо дохлих тварин, ловили собак і котів... | | Рябко Лариса Юріївна (дівоче прізвище Литвиненко), 1938 р.н., уродж. села Драбинівка Новосанжарського району Полтавської (колишньої Харківської) області | Я народилася вже після голодомору, а тому про його страхіття розповім за спогадами своєї мами, Литвиненко Олександри Павлівни, якої вже немає серед нас.
Мама розказувала, що в селян було відібрано минулий урожай, а все, що виросло на полі влітку, не дозволяли збирати. Якщо хто порушував заборону, його заарештовували... |
|
Документальний фільм «Жорна».
У Запоріжжі знову повісили Сталіна
Події
|
