Офіційне інтернет-представництво Президента України.
Виставка «Джеймс Мейс — серце, віддане Україні»
Харків. День пам`яті жертв Голодомору
Виставка «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу»
Звернення Президента України В.А.Ющенка
|
Свідчення. Очевидці
Мій батько працював бригадиром у колгоспі. У нашій сім”ї було 5 дітей, всі дівчата. Ьатько вмер на початку 1932 р. Мати – у 1933-му. Ми стали сиротами. Сестри Єлизавета і Акуліна – померли. А ми троє жили у дитячих яслах колгоспу, а потім нас трьох забрала до себе тітка. Дуже було важко. Їли траву, жолуді, макуху, але вижили. Ми і зараз зі сльозами на очах згадуємо ті важкі голодні роки. Ми їх ніколи не забудемо. В ті роки людей вмирало багато.
Титова Євфросинія Андріївна, 1926 р. н.
Великобурлуцький район
| |
| Ніколаєнко Михайло Васильович, 1924 р.н., уродж. села Юрченкове Чугуївського району Харківської області | 75 років минуло, а трагедію давнина не зітерла з пам’яті. Міцна заможна родина середняків, що складалася з семи чоловіків, живими залишилось троє. Мені було лише 5 років та з того, що говорилось між рідними батьками та дідусем розумів, що сталось щось жахливе. Я чув, що сусіди своїх дітей відвозили на ст... | | Обідало Катерина Кузьмівна (дівоче прізвище Грубник), 1923 р.н., уродж. села Олексіївка Краснокутського району Харківської області | Мого дядька визнали куркулем і забрали в нього коней, корів, весь інвентар (сівалки, борони, молотарку, віялку), все зерно, знесли з двору будинок, комори, сараї. Самого дядю загнали до Сибіру, а 8 чоловік сім’ї залишилися в селі. Він там загинув, а сім’я вдома померла з голоду.
А тепер про свого батька... | | Овсянников Григорій Петрович | Григорію Петровичу на момент Голодомору 1932-1933 виповнилося 3 роки. При спілкуванні вияснилось, що події тих часів він пам’ятає з розповідей своєї матері. Забирали все – продукти харчування, худобу, незважаючи на малих дітей і старих. Сиротам не надавалась допомога, держава ними не опікувалась... | | Олійник Марія Федорівна | Пам’ятаю, приїжджали люди на «буксирах», заходили в хату, шукали скрізь зерно, все перерили «штриками». У скрині одна із жінок, яка була в цій бригаді і також шукала зерно, таки побачила захований чувал з зерном, але зробила вигляд, що нічого не знайшла. Так і залишився цей чувал зерна, який був порятунком не тільки для мене, а й для дев’ятьох членів моєї родини... | | Омельчукова Пелагея Лаврентівна | Мені на час голоду виповнилось уже 20 років. Добре пам’ятаю, як відібрали всю їжу. Особливо лютували комісії, які шукали схованки. Могли стіну розібрати, підлогу, рили ями в дворі, якщо підозрювали, що там може бути заховане зерно. Виживали в голод, хто як міг. Шукали їжу де завгодно. Поїли всіх собак та кішок... | | Опаренко Параска Василівна (дівоче прізвище Наржова), 1918 р.н., уродж. села Третя Старовірівка Нововодолазького району Харківської області |
У Третій Старовірівці наша сім’я, яка складалася з 6 осіб (мати, батько, два брати і дві сестри), жила до 1926 р. Потім дідусь «відділив» нас, і ми перебралися в селище Свердлове, де отримали 2 га землі. У нас був кінь для обробітку наділу, з якого і жили.
Коли почалася колективізація, батько відмовився іти до колгоспу, і землю в нас відібрали, лишився невеликий город... | | Паненко Олексій Семенович | Так, я пам'ятаю, що був голод у 1932-1933 рр. На мою думку причина голоду була та, що влада забирала у людей урожай, який вони виростили. Декілька чоловік ходили по оселях з двору в двір і забирали продукти харчування. Деяких я пам'ятаю, це: Блоха Єгор, Кулик Семен, Холод Андрій та Чернецький Олександр... | | Панченко Федір Савелійович, 1923 р.н., уродж. хутора Паньківки Черемушнянської сільради Валківського району Харківської області | Мені в той час було 10 років. Не все розумів, але пам’ять зберегла деталі і подробиці. 1932 р. для проведення хлібозаготівлі прибули загони з комуністів і комсомольців. Ходили по дворах з піками, штрикали в землю - шукали прихований хліб. У нас забрали горщик квасолі. Не гребували й одежею, особливо добротними кожухами... | | Пасмора Олексій Григорович, 1927 р.н., уродж. села Мартова Печенізького району Харківської області | В ті роки був період заганняння людей в колгоспи. За те, що не хотіли вступати в колгоспи арештовували і відправляли в тюрми, а майно відбирали залишаючи жінок з дітьми на призволяще. На щастя в моїй родині ніхто не помер від голоду, харчувалися чим могли в основному травами та корою дерев. Та були сім’ї в яких помирали і батьки і діти, нажаль не пам’ятаю їх прізвищ та імен... | | Педан Тетяна Євлампіївна (дівоче прізвище Чорна), 1918 р.н., уродж. села Кобзарівка Валківського району Харківської області | На свято Трійці мама прийшла із села Заміського, де ми тоді жили, до церкви і у місті Валках померла від серцевого нападу. Поки я сповіщала рідних про тяжку втрату, маму відвезли на Рогозівське кладовище і вкинули у спільну могилу, куди вкидали тоді трупи багатьох людей, померлих від голоду.
Тривалий час про давнє поховання на краю Рогозівського кладовища, що знаходилося зліва від центрального входу, нагадувала лише стара груша... |
|
Документальний фільм «Жорна».
У Запоріжжі знову повісили Сталіна
Події
|
