На карті представлені населені пункти, занесені на «чорні дошки», меморіали, пам’ятники та пам’ятні знаки на вшанування жертв Голодомору, зокрема пам’ятні знаки, встановлені до 1990 року. Увійшов до видання й Меморіал пам’яті жертв Голодомору, відкритий 2008 року на території Черкасько-Лозівської сільради поряд з окружною дорогою м. Харкова.

Крім того, до картографічного видання «Україна. Голодомор 1932–1933» увійшли карти з показниками смертності від Голодомору, а також карта «Селянські заворушення у 1930 році». Світлини для видання збирали по всій Україні. Одні з найкращих фото отримали від Донеччини.

На звороті карти розміщено історичну довідку «Голодомор 1930-х років в Україні: причини й механізми геноциду», де наводяться найважливіші дані щодо голодної трагедії: від перших вказівок радянської влади щодо вилучення зерна в українських селян до приблизних підрахунків померлих.

Презентуючи мапу про Голодомор, керівник Українського інституту національної пам’яті академік Ігор Юхновський назвав видання в Україні карти про Голодомор значною подією.

«Україна пережила величезні трагедії у своєму житті. Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадати нам усім, що ми насправді – безсмертна нація, яка пережила страшні катаклізми», – підкреслив він.

Також на презентації виступив письменник і громадський діяч Левко Лук’яненко. Він звернув увагу на вкрай недостатній наклад видання. «Якщо навіть залишилося в Україні з 18 тисяч навчальних закладів, то що таке 3 тисячі? Не попаде й по одній карті на учбовий заклад… А доки нація не буде знати своєї історії, доти вона й блукатиме у тих ідеологічних манівцях», – заявив він.

За словами директора видавництва «Картографія» Ростислава Сосси, ідея опублікувати в Україні карту Голодомору з’явилася у співробітників видавництва «Картографія» у… Єревані. У 2006 році в рамках участі у конференції картографів українська делегація відвідала меморіал пам’яті жертв геноциду вірмен. На місці роздавали буклети з короткою історичною довідкою щодо вірменської трагедії та картою геноциду. Робота колег неабияк зацікавила українських картографів.

«У тексті можна багато написати, розмістити багато таблиць, але людині важко це осягнути. А карта має свою найбільшу перевагу – наочність», – зазначив він, повідомляє Радіо Свобода.